1926, УРСР
ВУФКУ
62 хв.
Режисер: Петро Чардинін
Автор сценарію: Василь Радиш
Оператор: Борис Завєлєв
У ролях: Амвросій Бучма, Наталля Ужвій, Микола Кучинський, Маргаріта Барская, Матвєй Ляров, Лєонід Чембарскій, Іван Замичковський

7
Дія фільму розгортається в ХVII столітті, коли соціальний антагонізм досягає піку. Бідність селян і козацької голоти протиставляється розкішному життю панів, ксьондзів, козацьких старшин і польської шляхти. Козаки відбивають напади іновірців-татар, але поступово усвідомлюють, що справжній ворог набагато ближче. Тарас Трясило підіймає козацтво на допомогу повсталим селянам.

trassiloДраматичний історичний наратив, віртуозно зняті масові зйомки кінних атак, рукопашних боїв і народних гулянь контрастують із “салонними” сценами в палаці – балами, застіллями, розвагами багатіїв і їх сімей в одязі із парчі. Режисер з епічним розмахом і уважністю до деталей вибудовує фактуру фільму та характери персонажів. Типажі козаків підбирали за картиною Рєпіна “Запорожці”, яка висіла в кімнаті Чардиніна на Одеській кіностудії. Студія тоді на якийсь час перетворилася на музей зброї і артефактів доби Запорізької Січі.

Фільм, знятий за однойменним віршованим романом Володимира Сосюри 1925 року, довго вважався втраченим. На 16-міліметровій плівці стрічку віднайшов в архівах Французької фільмотеки кінокритик Любомиром Госейко, де вона зберігалася під назвою “Татари”. Зусиллями Центру Довженка плівку привезли в Україну і реставрували.

Дві головні ролі в фільмі зіграли провідні актори театру Леся Курбаса “Березіль”. Амвросій Бучма втілив романтизований образ запорізького ватажка – Тараса Трясила, роль його сестри, до якої залицяється молодий шляхтич, виконала Наталля Ужвій. В ролі жорстокої панянки – дружина режисера Маргаріта Барская, яка в українському кінематографі дебютувала у Довженка в “Ягідці кохання”. Кошового Кобзу на екрані виконав відомий театральний актор Замичковський, це його перша роль в кіно. І хоча “в зморшках його обличчя записана вся історія українського театру”, як пише кінокритик Е. Гудін в журналі “Кіно”, наприкінці 1920-х років він стане обличчям багатьох фільмів ВУФКУ (“Непевний багаж”, “Гамбург”, “Тарас Шевченко”, “Два дні”, “Беня Крик”).

6Фільм наприкінці 1920-х років показували неодноразово закордоном, зокрема про успішний показ в Парижі писав журналіст і режисер Євген Деслав. Згодом у паризькому кіно-журналі “Сінеопс” вийшла рецензія на фільм, в якій відзначалася хороша гра акторів, красиві краєвиди і “могутність реалізації фільму”. Під час показу на Буковині (в Чернівцях), яка в той час була в складі Румунії, фільм викликав фурор, натовп стояв аж на вулиці. У єврейській газеті “Форвертс”, яка випускалася в США, але активно поширювалася в Східній Європі, “Тарас Трясило” анонсувався як найвидатніший фільм виробництва ВУФКУ: “Фільм масовий, велетенського розміру, з участю 10 000 осіб. Могутній темп, здається чутно тисячі кінських копит козацьких коней і крики до смерті закатованих…”

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

You may use these HTML tags and attributes:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>